Бурманська кішка

Бурманські кішки — справжня знахідка для тих, хто хоче бачити в домашньому улюбленці не тільки красу, але й доброзичливий характер. Вони витончені, допитливі, товариські, щиро прив'язані до людини. У цій статті розповімо, звідки беруть початок бурми, чим вони відрізняються від інших порід, а також — як забезпечити їм комфортне життя в будинку.

Історія породи: від храмів Бірми до американських виставок

Батьківщина бурманських кішок — Бірма (сучасна М'янма), країна з багатою культурою і давніми традиціями. Тут цих тварин шанували як священних, тримали при буддійських монастирях і будинках знаті. Бурми вважалися символами благополуччя, а місцеві легенди наділяли їх містичним зв'язком з потойбічним світом.

Довгий час за межами Південно-Східної Азії про породу майже нічого не знали. Все змінилося в 1930 році, коли американський заводчик Джозеф Томпсон привіз до США кішку Вонг Мау, вражений її незвичайним забарвленням і виразним поглядом. Він почав роботу з розведення бурманських кішок, схрестивши Вонг Мау з сіамським котом. В результаті вдалося закріпити унікальний соболиний відтінок шерсті, який став візитною карткою породи.

Вже через кілька років бурми набули популярності і породного стандарту. Однак бурхливий інтерес призвів до схрещувань з іншими породами, що загрожувало чистоті крові. Асоціація CFA тимчасово зупинила реєстрацію нових бурманських кішок, поки не були відновлені три покоління чистокровних представників. Це сталося до 1947 року.

Бурми в Європі: новий погляд на породу

До кінця 1940-х років порода потрапила до Великої Британії. Через брак чистопородних особин британські заводчики знову вдалися до схрещування з сіамами. Це змінило екстер'єр: морда стала клиноподібною, тіло — більш витягнутим, додалися нові забарвлення. У США подібні зміни не визнали, тому довгий час європейська лінія вважалася окремою породою.

Сьогодні розрізняють два типи бурм — американський і європейський. Багато сучасних представників мають риси обох гілок. Візуально відрізнити їх нескладно: американські бурми — більш кремезні, з округлою мордочкою, а європейські — граціозні, з більш вираженими рисами азіатського типу. Але за характером обидві гілки дуже схожі: ласкаві, контактні і неймовірно віддані.

Зовнішність бурманської кішки

На перший погляд бурма здається компактною, але, взявши її на руки, ви відчуєте, що це досить важка тварина. Вага дорослої кішки — від 4 до 8 кг. Це м'язисті, міцні особини з потужним кістяком. Зріст в холці — близько 22–25 см.

Корпус щільний, квадратного формату, грудна клітка широка, спина — пряма. Голова округла, з м'якими лініями, без різких переходів. Морда коротка, широка, з добре вираженим, але не різким переходом від лоба до носа. Вуха середнього розміру, округлені, поставлені широко.

Очі — одна з головних прикрас бурми. Круглі, широко розставлені, бурштинових відтінків. Погляд у них живий, з легким хижим примруженням: здається, що тварина буквально читає ваші думки — саме тому бурми так легко встановлюють контакт з людиною.

Кінцівки — міцні, лапи — компактні, пальці зібрані. Хвіст середньої довжини, тоншає до кінчика.

Шерсть у бурм коротка, м'яка, щільно прилягає. Підшерстя немає, завдяки чому забарвлення виглядає особливо яскраво. Класичні кольори: соболиний, шампань, блакитний і платиновий. В Європі також поширені шоколадні, лілові, кремові, черепахові варіанти. Незалежно від відтінку, шерсть бурми завжди блискуча, гладка, як шовк.

Характер

Бурманська кішка — це справжній компаньйон. Вона активно шукає спілкування, любить бути в центрі уваги, обожнює ігри, ласку. На відміну від багатьох інших кішок, бурма не просто терпить присутність людини — їй життєво необхідний контакт з нею.

Вихованці цієї породи дуже балакучі: вони видають цілу гаму звуків, щоб висловити свої емоції. Крім того, бурми прекрасно уживаються з іншими тваринами. Їх природна м'якість і товариськість роблять їх ідеальними компаньйонами для сімей.

Багато власників відзначають собачі риси характеру: бурма зустрічає біля дверей, проводжає, лягає поруч, слідує по п'ятах. Ця кішка завжди намагається бути ближче, особливо якщо відчуває зміни в настрої господаря. Вона тонко вловлює емоції, може втішити або підтримати в скрутну хвилину.

Крім того, бурми люблять брати участь у всіх домашніх справах. Поки ви працюєте, вони будуть лежати на столі; якщо готуєте — з цікавістю спостерігати з підвіконня. Вони не виносять самотності або нудьги, тому залишати їх одних надовго не рекомендується.

Взаємодія з дітьми та іншими тваринами

Одна з причин популярності бурманців — це їх надзвичайна терпимість і гнучкість у спілкуванні. Вони чудово ладнають з дітьми: не випускають кігтів навіть у стресових ситуаціях, не дряпаються під час гри. Якщо дитина вчиться поважати особисті кордони кішки, між ними встановлюється справжній контакт. Так само бурманці легко уживаються з собаками, якщо ті не агресивні, і з іншими котами, особливо якщо вони разом виросли.

Інтелектуальні здібності та навчання

Бурманська кішка здатна не просто вивчити своє ім'я або місце годування - вона може розрізняти інтонації, розпізнавати емоції, адаптуватися до нового розпорядку або навіть вчитися базовим командам, як собака. Ці тварини легко піддаються дресируванню, якщо воно проводиться в ігровій формі. З ними можна практикувати клікери, лазери, тунелі, інтерактивні головоломки - бурманці не просто грають, а розмірковують.

Вплив навколишнього середовища на характер бурманської кішки

Хоча бурманці мають досить усталений тип темпераменту, середовище, в якому вони ростуть, також відіграє велику роль. Якщо кошеня з перших тижнів звикло до спілкування з людьми, до рук, іграшок, звуків побуту – воно виросте ще більш відкритим і соціальним.

Втім, ізольованість, різкі звуки або часті конфлікти в будинку можуть зробити навіть таку контактну кішку настороженою. Ця порода, як лакмусовий папір, чутливо реагує на атмосферу навколо — їй потрібне спокійне, доброзичливе середовище і постійна емоційна присутність господаря.

Здоров'я і тривалість життя

Бурманські кішки при хорошому догляді можуть жити 15-18 років або довше. В цілому вони вважаються здоровою породою, але є схильність до деяких спадкових патологій:

1. Орофаціальний больовий синдром. Болісні відчуття в пащі, що викликають неспокійну поведінку.
2. Гіпокаліємія. Знижений рівень калію в крові, що супроводжується м'язовою слабкістю.
3. Вроджені деформації черепа. Рідкість, але можливі у нащадків від близькоспорідненого схрещування.

Також бурми можуть страждати від сльозотечі або закладеності носа через укорочену морду. Тому при виборі кошеняти важливо переконатися у відсутності генетичних захворювань.

Ще одна особливість — підвищений апетит. Бурми люблять поїсти, тому при відсутності контролю можуть швидко набрати зайву вагу. Тому необхідно стежити за раціоном і рівнем активності вихованця, особливо в зрілому віці.

Догляд і утримання

Бурми не вимагають складного догляду, але є нюанси. Через коротку і тонку шерсть вони чутливі до холоду. У холодну пору року краще не випускати їх на вулицю.

Шерсть достатньо вичісувати 1-2 рази на тиждень. Купати — 1-2 рази на рік, використовуючи м'які зоошампуні. Очі слід протирати щодня вологим ватним диском, а вуха — раз на тиждень.

Зуби чистять 3-4 рази на тиждень спеціальними засобами. Кігті підстригають раз на 3-4 тижні. Для підтримки активності та профілактики ожиріння рекомендується облаштувати ігрову зону — з кігтеточками, тунелями, полицями.

Зверніть увагу: бурми — не вуличні тварини. Вони краще почуваються в квартирі, особливо якщо у них є доступ до високих точок (наприклад, полиць або підвіконь), де вони можуть спостерігати за тим, що відбувається.

Харчування

Коти цієї породи можуть харчуватися як натуральною їжею, так і готовими кормами високої якості. Однак «натуралка» вимагає консультації з ветеринаром, часу на приготування і дотримання балансу.

Багато власників вибирають перевірені готові раціони, де збалансовані білки, жири, вітаміни і мікроелементи. Слідкуйте за калорійністю, особливо якщо кішка кастрована або малоактивна. Переїдання може призвести до ожиріння і проблем із суглобами.

Важливо завжди забезпечувати доступ до чистої води. Бурми рідко п'ють з миски, але охоче користуються питними фонтанами — це допомагає їм отримувати необхідну вологу.

Плюси і мінуси породи

Як і будь-які інші породи, бурманські кішки мають набір плюсів і мінусів. До переваг можна віднести:

• дуже ласкаві і доброзичливі;
• розумні, легко навчаються;
• підходять для сімей з дітьми;
• довго зберігають грайливий характер;
• прив'язані до господаря, як собаки.

Втім, перед тим, як заводити вихованця, потрібно врахувати і ймовірні труднощі. Серед них:

• погано переносять самотність;
• вимагають багато уваги;
• чутливі до холоду;
• часто нявкають і «розмовляють»;
• вартість кошенят досить висока.

Так, бурманська кішка — це ідеальний вибір для тих, хто хоче в будинку не просто вихованця, а справжнього друга. Її енергійність, доброта, інтелект роблять спільне життя яскравим і насиченим. Головне — будьте готові ділити з нею не тільки простір, але і увагу.