Що таке отодектоз чи вушний кліщ

Отодектоз — це досить поширена хвороба вух собак, спричинена кліщем Otodectes cynotis. Заразитися може будь-яка тварина, незалежно від статі, віку та породи. Але найчастіше на від отодектозу страждають саме цуценята та молоді вихованці. Вушний кліщ у собак селиться на внутрішній поверхні вуха або у слуховому проході. Згодом тварина починає відчувати сильне свербіння та дискомфорт. Тому необхідно якнайшвидше позбутися паразита.

Як дізнатися, що у собаки вушні кліщі

Ветеринарні лікарі рекомендують регулярно оглядати вуха вихованця, щоб уникнути розвитку різних захворювань. Ознаки вушного кліща у собак можуть бути:

  • виражений дерматит та почервоніння шкірного покриву навколо вух;
  • запалення вушного каналу;
  • утворення в слуховому проході сіро-коричневих виділень;
  • неприємний гнильний запах від вух;
  • собака часто трясе головою і скиглить, коли торкаються до вух.

Як тільки ви виявили у свого вихованця симптоми отодектозу, необхідно відвезти його до ветеринара. Лікар повинен провести ретельну діагностику та підтвердити наявність паразита, після чого призначити лікування вушного кліща у собаки.

Звідки береться вушний кліщ у собак? До розвитку захворювань вуха призводять декілька факторів:

  • велика кількість вушного секрету у вусі;
  • підвищена вологість у вухах (при частому купанні чи плаванні);
  • системне захворювання.

Ці фактори підвищують ризик зараження отодектозом. Вушний кліщ передається при прямому контакті між хворою та здоровою твариною. Також існує можливість заразитися при контакті з лежанкою або предметами гігієни, оскільки кліщі Оtodectes cynotis мають здатність виживати поза господарем протягом декількох днів.

Які можуть бути ускладнення

Крім дискомфорту, сильного свербежу та забруднення слухового проходу, вушний кліщ може викликати ускладнення. До них відносяться:

  • запалення середнього вуха;
  • нагноєння уражених ділянок;
  • порушення цілісності барабанної перетинки;
  • менінгіт (запалення оболонки головного мозку);
  • часткова чи повна втрата слуху.

Можливе прогресування зовнішнього отиту до середнього (один із симптомів якого — часте нахилення голови твариною). При цьому можуть з'являтися інші вестибулярні порушення, а також можливий параліч лицьового нерва. При надмірному частому струшуванні голови собаки існує ризик утворення вушної гематоми.

Ектопічні інвазії можуть призвести до розвитку міліарного дерматиту, еритеми та випадання шерсті, особливо навколо вух, в області крижа, хвоста або задніх кінцівок (проте це ускладнення зустрічається рідше).

Статистика даного захворювання показує, що кожен десятий випадок отодектоза має ускладнення. Тому, щоб не допустити цього, необхідно вчасно діагностувати та провести лікування.

Діагностика отодектозу

Симптоми отодектозу досить схожі з симптомами інших вушних захворювань, тому не рекомендується проводити самостійне лікування, доки захворювання не буде підтверджено ветеринарним лікарем.

При діагностиці немає потреби в мікроскопічних дослідженнях, оскільки кліщ досить великих розмірів і його можна розрізнити при обстеженні вушних раковин. Якщо у вуха направити світловий потік, то видно, як серед сірчаних утворень перебувають паразити.

Як виглядає вушний кліщ у собаки? Дорослі паразити яйцеподібної форми з чотирма парами довгих ніг, які виходять далеко за межі тіла (винятком є дорослі самки, четверта пара ніг яких у зародковому стані). На дистальному кінці кожної лапки самців знаходяться несегментовані стеблоподібні структури (стриженьки) із присосками. А у самок присоски є лише на двох передніх парах ніг.

Життєвий цикл кліщів Оtodectes cynotis триває приблизно 3 тижні, протягом 3-4 днів з яєць вилуплюються личинки. Далі відбувається одна личинна і дві німфальні стадії, кожна з яких триває 3-10 днів. У цей час вони харчуються, а одну добу між усіма стадіями перебувають у стані спокою. Протонімфи линяють, стаючи дейтонімфами. Самці запліднюють всіх дейтонімф, частина яких після линяння стає самками. Без запліднення на стадії дейтонімфи самки залишаються безплідними. Дорослі паразити можуть перебувати на господарі близько 2 місяців.

Найчастіше ці кліщі живуть у вушних раковинах, але можуть поширюватись і на голову, шию, тулуб. Речовини, що містяться у слині паразита, викликають сильний прояв алергічної реакції уражених ділянок. Кліщі живляться кров'ю та відмерлими клітинами і рідинами тканин організму.

Лікування вушного кліща у собак

При зверненні до клініки ветеринарний лікар розповість вам, як лікувати вушний кліщ у собаки. Для початку необхідно очистити вуха вихованця за допомогою ватної палички та спеціальних засобів. Така маніпуляція може викликати біль у тварини, тому краще довірити її фахівцям. Потім проводиться обробка протикліщовими препаратами. Це можуть бути як зовнішні засоби, так і спеціальні таблетки чи уколи. Виходячи з індивідуальних особливостей вихованця (вік, порода, алергії) призначається найкращий засіб від вушного кліща у собаки. Лікування отодектозу вимагає від власників терпіння та особливої уваги. Вводити прописані ветеринаром препарати необхідно в обидва вуха, навіть якщо уражене лише одне. Отодектоз — заразне захворювання, тому перевірити необхідно всіх тварин, які контактували з хворим собакою. Якщо в будинку живуть ще собаки чи кішки, для профілактики лікування варто провести і їм, щоб уникнути повторного зараження безсимптомних носіїв.

Як уникнути? Профілактика отодектозу

Для того, щоб уникнути зараження отодектозом, важливо дотримуватися деяких правил:

  • Після того, як викупали домашнього улюбленця, обов'язково повністю висушіть вушні раковини.
  • Обробляйте вихованця протипаразитарними шампунями щосезону.
  • Оглядайте вушка на наявність виділень та скоринок.
  • Захистіть вашого вихованця від спілкування з вуличними тваринами.
  • При появі ознак вушних захворювань відразу звертайтеся до ветеринарного лікаря.
  • Якщо у вухах собаки тільки з'являється коричнева сірка, регулярно проводьте чищення вушних раковин вихованця, щоб уникнути розвитку отодектозу.

За дотримання цих простих правил можна уникнути зараження вушним кліщем, а відповідно — і подальших ускладнень. Дуже важливо вчасно запобігти розвитку захворювання, щоб не було потреби у більш серйозному лікуванні.