Власники чотирилапих улюбленців інколи стикаються з різними проблемами, пов’язаними зі здоров’ям тварин. Одним із гострих питань може стати ентерит у собак. Розберемося разом із вами, що це таке!

Отже, ентерит — це запалення слизової оболонки тонкої кишки. Воно зазвичай має гострий перебіг та супроводжується симптомами інтоксикації. А ще це захворювання може вражати шлунково-кишковий тракт й серцевий м'яз. Найчастіше воно виникає саме у цуценят, й важливо враховувати, що відсутність своєчасного лікування часто, на жаль, призводить до летального результату.

Проте ви можете бути готові до таких викликів заздалегідь, ознайомившися з матеріалом цієї статті. Вона допоможе розібратися у тім, як проявляється хвороба, що стає її причинами та, власно, як лікувати собаку в разі діагностування ентериту.

Причини та особливості захворювання

Основними збудниками ентериту є віруси — парвовірус і коронавірус. Відповідно, захворювання поділяється на парвовірусне та коронавірусне. Але бувають і змішані типи хвороби, наприклад, коли причинами для неї стають і віруси, і бактерії, а ще — визначають тип, спричинений неправильним харчуванням або окремо бактеріями.

Найнебезпечнішим із таких типів вважається парвовірусний ентерит, адже він стрімко руйнує кишкову слизову, а в тяжких випадках проникає до серця, ушкоджуючи міокард. Його особливість — інтенсивне поширення і важка інтоксикація вже на ранніх стадіях.

Коронавірусний і ротавірусний ентерити менш агресивні, але за умови відсутності лікування теж можуть призвести до загибелі тварини, особливо через зневоднення й виснаження.

Отже, ентерит може бути представленим у таких формах:

  1. Невірусної природи. Зараження відбувається через отруєння, неякісне харчування, механічне пошкодження.
  2. Парвовірусний. Він є агресивним із показником смертності до 85%.
  3. Коронавірусний ентерит. Така форма захворювання спочатку має нечітку симптоматику, далі розвивається класична клінічна картина.
  4. Ротавірусний. Він подібний до попереднього, але перебіг цієї форми хвороби не такий прихований.
  5. Гастроентерит. Ця форма охоплює весь ШКТ із важкою інтоксикацією, зневодненням і втратою ваги.

Можна сказати, що чумка й ентерит — схожі захворювання. Але щоби розрізняти їх, слід знати основні відмінності між такими випадками, якими є:

  • відсутність гнійних виділень з очей у тварини та ураження центральної нервової системи;
  • відсутність ушкодження легень;
  • сильне підвищення температури.

Такі важливі відмінності властиві ентериту, адже, як сказано вище, він вражає ШКТ собак і може нашкодити серцю. Але як саме відбувається зараження й що стає його джерелом? Розуміння таких речей може допомогти вам запобігати небажаній ситуації.

Як відбувається зараження організму собаки?

Варто розуміти, що перелічені віруси можуть виживати в навколишньому середовищі до 6 місяців, навіть на деяких предметах, траві, у воді. Тож основними шляхами зараження є контакти з іншими тваринами, їхніми біологічними виділеннями (наприклад, калом, слиною) або перенесення інфекції з одягом людини. Так, навіть таке можливо.

Інкубаційний період ентериту становить від 2 до 10 днів. У групу ризику потрапляють не всі тварини, а саме такі:

  • цуценята до року;
  • невакциновані собаки;
  • улюбленці зі слабкою опірністю імунної системи;
  • ті собаки, які живуть у притулках або відвідують спільні ігрові майданчики.

Цікавим є і той факт, що існують певні породи, представники яких найважче переносять хворобу. Це добермани й, наприклад, вівчарки. Також зафіксовано, що самці хворіють частіше за самок.

Причини розвитку хвороби

Кожному власнику собаки корисно знати, що заразитися може будь-який песик. Безумовно, найбільше ризикують ті тварини, імунна система яких ослаблена. Захворіти можуть навіть вакциновані улюбленці, проте, на щастя, запальний процес відбувається неагресивно та без ризику загибелі тварини. Отже, підкреслімо головні чинники, що можуть стати підставами зараження:

  • відсутність вакцинації;
  • ослаблений імунітет;
  • наявність глистяної інвазії;
  • поганий або змінений раціон;
  • прямий контакт із зараженими тваринами або предметами.

Зверніть увагу на останній пункт, адже собаки полюбляють усе нюхати й облизувати! Ось чому кожному власникові потрібно бути уважним!

А тепер розберімо разом із вами деякі нюанси, які й призводять до зараження собак. Це, по-перше, відсутність планової вакцинації. Коли тварині вже є 2 місяці, її можна вакцинувати. А потім потрібно проводити ревакцинацію, що спочатку роблять за 10-14 днів, а далі — щороку.

Наступний момент — неналежний раціон собаки. Це такі випадки, як постійні зміни в меню вашого улюбленця, неякісне годування, харчові отруєння. Такі речі призводять до розвитку патології. Слизова оболонка може бути також пошкоджена гарячою або холодною їжею. Та важливо пам’ятати, що у певних продуктах також містяться шкідливі добавки, які є дуже небезпечними!

І останнє — це зниження природного захисту організму тварини. Якщо імунна система ослаблена, віруси можуть просто безперешкодно розвиватися в організму улюбленця. Подібним чином складається ситуація за умови глистяної інвазії. Паразити здатні сильно ослаблювати роботу імунної системи собак, що й призводять до ураження ШКТ та запалення на слизовій оболонці травного тракту тварин.

Перелічені моменти є сприятливими для розвитку ентериту. Власнику собаки слід стабілізувати раціон, що завжди легко робити, консультуючись із ветеринаром, зміцнити імунітет, а також провести планову вакцинацію!

Симптоматика ентериту

Під час захворювання вся їжа, що потрапляє в організм тварини, перетравлюється не повністю, бо в цей період у роботі шлунково-кишкового тракту відбуваються певні порушення.

Проявляється це так: у собаки розпочинається пронос зі слизом, а калові маси можуть містити піну. Потім власник може помітити кров у них, що трапляється через гниття їжі всередині кишківника. Виникає інтоксикація, й організм улюбленця намагається позбутися шкідливих елементів за допомогою нудоти. Можна спостерігати світлі блювотні маси зі слизом, які надалі можуть бути з кров’ю та жовчю. Все це — яскраві ознаки захворювання, основними симптомами якого є:

  • діарея зі слизом або кров’ю;
  • блювота з домішками жовчі, слизу, крові;
  • відмова від їжі, млявість;
  • блідість слизових оболонок;
  • біль у животі;
  • лихоманка, ниткоподібний пульс.

Вже при перших симптомах потрібно звертатися до ветеринарного лікаря! Він фахово надасть допомогу, але, якщо власник помітив ознаки, наприклад, увечері, коли неможливо знайти ветеринара чи викликати його, можна надати першу допомогу тварині:

  • поміряти температуру й контролювати її весь час;
  • ізолювати собаку в чистій і темній кімнаті;
  • забезпечити доступ до теплої кип’яченої води, яку можна давати просто зі шприца, якщо тварина не може пити самостійно;
  • прибирати калові чи блювотні маси для уникнення зараження інших тварин у домі.

І головне — не пробувати жодного самолікування! Лише фахівець діагностує захворювання й призначає препарати чи метод лікування. А як саме він виявляє ентерит? Про це — далі.

Діагностика захворювання та лікування

Ветеринар, по-перше, має виявити збудників хвороби та його різновид. Для цього знадобиться збір анамнезу, пальпація, аналізи. Лабораторні дослідження дозволяють підтвердити наявність ентериту, а також виключити інші хвороби, як-от гепатит або чумку.

Лікар проводить аналізи крові та калу, які є дієвими для виявлення збудника. Після цього ветеринар призначає терапію. Вибір методики залежить і від стану собаки, й від періоду захворювання, його особливостей чи наявності ускладнень. Відповідно, лікування може проводитися як вдома, так і стаціонарно.

Мета лікування — це ціла низка задач:

  • повне пригнічення діяльності вірусу;
  • запобігання критичної втрати рідини;
  • усунення проносу та нудоти;
  • виведення токсинів;
  • підвищення опірності природного захисту організму;
  • нормалізація функціонування ШКТ та серця.

Для цього використовується низка препаратів таких видів:

  • противірусні сироватки, які блокують поширення шкідливих клітин і допомагають зміцнити імунітет;
  • регідратаційні розчини, що потрібні для запобігання повному зневодненню та вводяться через крапельницю;
  • детоксикаційні засоби для очищення кишківника від токсинів;
  • знеболювальні препарати, потрібні, щоби допомогти тварині почуватися краще;
  • кровоспинні;
  • засоби для підтримання роботи серця;
  • антибіотики, що необхідні для пригнічення вірусів і запобігання рецидиву захворювання;
  • пробіотики для відновлення кишкової мікрофлори, які ретельно підбирає лікар.

Інколи може знадобитися промивання шлунка, а ще — дієтотерапія. Підбирається раціон у вигляді легких каш, нежирних бульйонів і відвареного м’яса без жирів. Такі продукти потрібно давати собаці маленькими порціями й частіше, ніж зазвичай — 5-7 разів на день.

Дієта — дуже важлива деталь лікування. Перші кілька днів потрібно утриматися від годування собаки, адже в цей час сильне запалення у ШКТ просто не дозволяє їжі перетравлюватися! Тож примушувати їсти точно не слід, адже такий підхід лише призведе до загострення симптоматики. Проте місткість із чистою водою завжди має бути поруч із твариною, але воду потрібно кип’ятити!

Далі, приблизно за 1-2 дні, улюбленцю дають рідкі страви (перелічені вище бульйони, наприклад, чи каші з вівсяними пластівцями або подрібненим рисом). За тиждень лікування уже можна додати в раціон нежирну рибу, очищену від кісток, біле м'ясо курки. Всі продукти обов’язково подрібнюються! А годувати собаку слід порційно, потроху, близько 5-7 разів на день. Пам’ятайте, що такі продукти як молоко, сир і жирне м’ясо давати категорично не можна!

Додаткові заходи під час лікування

Кімнату, в якій перебуває хворий собака, важливо дезінфікувати, завдяки чому запобігається повторний розвиток інфекції та її збереження на меблях, підлозі, собачих мисках, лежанках. А їх слід прати з додаванням засобів дезінфікування або викинути (краще навіть спалити, якщо це можливо) та замінити новини. Інші меблі краще обробити антисептиками.

Якщо улюбленець лікується в домашніх умовах, але поруч перебувають і інші тварини, важливо повністю ізолювати хворого або, якщо це можливо, розмістити його у притулку чи родичів, щоб унеможливити зараження. Збудники ентериту можуть виживати в будинку до 6 місяців!

Отже, підкреслимо низку додаткових — але важливих — заходів за умови лікування собаки вдома:

  • дезінфекція кімнати та речей;
  • обробка всіх предметів, мисок і підстилки;
  • тимчасова ізоляція від інших тварин.

Якщо все робити правильно, прислухаючись до порад і рекомендацій лікаря та виконуючи призначення, тварина обов’язково одужає! Та інколи щось може піти не так…

Розберемося, в яких саме випадках можуть трапитися ускладнення.

Можливі погіршення й складнощі

Ентерит можна перемогти, але в разі, коли діяльність збудників була дуже прогресивною, можуть сильно постраждати певні органи собаки. І тоді спостерігаються наступні ускладнення хвороби:

зрощування окремих тканин у кишківнику;

  • серцева недостатність;
  • розрив стінки тонкого кишківника;
  • проблеми з проходження їжі крізь ШКТ;
  • запальні процеси черевної порожнини;
  • ураження серцевого м'яза;
  • запальні реакції у печінці;
  • проблеми у собак жіночої статі завести потомство;
  • втрата рухливості кінцівок;
  • панкреатит, перитоніт.

Якщо вчасно не звернутися до ветеринара й запустити розвиток хвороби, собака може загинути, а відсоток таких випадків, на жаль, дуже високий!

Вакцинація: коли, як і кому потрібна?

Найкраще рішення для запобігання розвитку ентериту — спеціальне щеплення. Вакциновані тварини можуть заражатися новими джерелами збудників, інколи можливий і рецидив, але інфекція в такому випадку точно буде іншої форми. Це відбувається через вразливість імунної системи організму собак, що є нормальним явищем. Але якщо улюбленець щеплений, ймовірність повторного зараження не перевищує 5 відсотків. Навіть якщо тварина все одно захворіє ще раз, хвороба протікатиме у полегшеній формі, а власник, який вже знайомий із симптоматикою, точно розпізнає симптоми й якомога раніше звернеться до ветеринарного лікаря по допомогу.

Щеплення цуценят виконується згідно з таким графіком:

  • 1 вакцина — у двомісячному віці;
  • за 2 тижні — друга ін’єкція;
  • потім — ревакцинація за місяць;
  • наступний етап — після зміни зубів.

Далі потрібно робити щеплення щороку згідно з графіком. Про це детальніше розповість лікар, який і робитиме собаці вакцинацію.

Але важливо пам’ятати, що ін'єкції роблять лише тим собакам, які не мають патологій. Тому за 10-14 днів необхідно провести профілактику глистів. Щеплення не проводиться, якщо тварина:

  • хворіє;
  • виношує потомства;
  • в неї наразі течка;
  • годує цуценят.

Після пологів вакцинація реалізується лише за 3 місяці.

До проведення таких процедур і після них важливо витримувати карантин. Він виключає контакти з іншими собаками й сторонніми людьми. Бо організм цуценяти в цей період дуже вразливий!

Профілактика виникнення ентериту

Дотримання графіку щеплень, контроль гігієни, уникнення контактів із безпритульними собаками, проведення оглядів ветеринаром і обробка тварини від паразитів — важливі чинники, що допомагають запобігати виникненню ентериту. Це необхідні методи, які допомагають уникнути захворювання, яке впливає на організм собаки просто колосально. Воно дає сильне навантаження!

Тому просто запишіть для себе, які профілактичні заходи дозволяють убезпечити улюбленця від зараження:

  • дотримуйтеся графіка щеплень;
  • не допускайте взаємодії з безпритульними псами;
  • періодично очищуйте лежаки собак із застосуванням гігієнічних засобів;
  • підтримуйте санітарні умови;
  • спостерігайте за змінами у здоров'ї та поведінці;
  • відвідуйте ветеринара раз на кілька місяців;
  • обробляйте собаку від гельмінтів кожні 2-3 місяці.

Любов до тварини проявляється саме в таких речах — у догляді, уважності, в усіх ваших кроках, які допомагають підтримувати здоровий стан собаки!

Часті запитання

Чи може улюбленець захворіти на ентерит після вакцинації?

Так, це можливо, але вакцинація допомагає уникнути конкретних форм хвороби. Щеплення — профілактичний захід, який має знизити ризик ураження.

Чи можливий рецидив ентериту?

Це можливо, але повний курс антибіотиків і уважний контроль стану собаки допомагають запобігти рецидиву.

Чи заразний ентерит для людей та інших тварин?

Для кішок, гризунів і птахів собака, який хворіє на ентерит, не становить загрози. Захворювання не передається людям.