Завдання власника собаки – з першого дня прогулянок привчити цуценя до нашийника обо шлейки. Радимо перше випробування цього важливого атрибуту вулиці проводити вдома. Акуратно погладжуючи улюбенця, одягаємо нашийник/шлею та одночасно відволікаємо увагу смаколиком або грою. Як тільки цуценя припиняє знімати новий «одяг», можна пристібнути повідець та спробувати ходити разом з тваринкою. Спочатку можливе обурення, намагання вирватись «на волю», перегризти повідець, закрутитись у нього. Деякі собаки просто падають на підлогу лапками вгору та взагалі відмовляються ходити. Як правило, за декілька тижнів цуценя має звикнути гуляти на повідці та при команді «гуляй» можна розважитись з іншими сородичами, побігати або приносити улюблений м’ячик. Слід одразу привчити до команд на вулиці. Тварина повинна чітко знати принаймні: «гуляй», «поруч», «стій», «фу» та розпізнавати межі свого дозвілля. Тому для безпеки молодих собак краще на початку обирати загороджені ділянки, подалі від трас, скупчення людей. Якщо плануються вигули в лісі, слід весь час тримати малюка в межах свого зору. Цуценя ще не має достатню орієнтацію або нюх та може легко загубитись.
При виборі: нашийник чи шлейка, слід користуватись двома критеріями – психологічним та анатомічним. По-перше, при звиканні до нашийника з поводком собака в будь-якому разі буде противитись ходити поруч, це нормальне явище. Улюбленець тягне власника до свого боку, тому нашийник може стискати шию та голову улюбленця. Це може налякати або викликати агресію. На перших порах слід брати на прогулянку смаколик та заохочувати малюка при правильній поведінці. Можна також перетворити прогулянку на легку пробіжку поруч з власником, показати, що це весело та безпечно. Другий неприємний аспект – малюк може вислизнути з нашийника та потрапити у пригоду. Тому « затягувати пасок слід не міцно, але й не вільно, принаймні між шиєю та нашийником повинно вміщуватись 2 пальці дорослої людини. » Якщо через декілька тижнів ніякого прогресу в носінні нашийника немає, слід перейти на шлейку. Паски шлейки стримують собаку в ділянці грудної клітини. Більшість цуценят відчувають себе більш вільними з таким атрибутом. « Шлейка повинна щільно прилягати до грудної ділянки, при цьому не перешкоджати глибокому вдиху-видиху » при навантаженнях на вулиці. Сама шлейка має декілька поєднаних пасків, тому при виборі слід одразу приміряти її на пухнастика. Майте на увазі, що тварини з довгою пухнастою (курчавою) шерстю (пуделі, афгани, пекінеси) або з шерстю типу «волосся» (мальтезе, ши-тцу, йоркширські тер’єри) частіше страждають від шлейки: під пасками швидко утворюються ковтуни, шерсть може місцями стиратись або вириватись. Шлейки слід знімати після прогулянки, а шерсть розчісувати та приводити до ладу.
Інший важливий аспект – анатомічний. Якщо мова йде про тварин з вродженою спадковою слабкістю міжхребцевих дисків (такси, пуделі, басети, мопси), спадковою нестабільністю шийних хребців (синдром Воблера у доберманів), гострим розширенням або звуженням стравоходу (здебільше великі породи), набутою або вродженою нестачею серця з надмірним розширенням шийних судин, слід перейти на носіння шлеї. Щодо собак брахіцефалічних порід (бульдоги, пекінеси, ши-тцу, мопси, деякі тер’єри), то при виборі нашийника чи шлейки слід орієнтуватись на тип дихання та спосіб прогулянок на вулиці (тягне весь час у бік, йде поруч або може робити епізодичні ривки). Для таких собак, особливо в спекотний період року, слід обирати шлейки з досить вільним приляганням до тіла, щоб не перешкоджати руху ребер при диханні. Якщо вихованець брахіцефалічної породи достатньо спокійно реагує на «вуличні подразники», достатньо буде нашийника середньої ширини з м’якою внутрішньою поверхньою.
В сучасному світі немає різниці з якого матеріалу виготовлений нашийник. Це може бути як шкіра, так і якісний синтетичний матеріал. Вони не мають бути занадто вузькими або занадто широкими, не повинні містити стороннього запаху або фарбуючих елементів. Нашийники типу «строгач» або «електронно-керовані» застосовуються лише при дресируванні собак, а не в повсякденному житті. Вибір повідця залежить від розміру та активності собаки. Для зручності контролю довжини слід обирати повідець-рулетку. Для собак дуже великих порід – міцний довгий текстильний повідець. Будь-які нашийники та шлейки слід знімати вдома з метою профілактики удушення.
